Четвер, 22.08.2019, 03:34
школа73
Вітаю Вас Гость | RSS

Меню сайту
Міні-чат
500
Головна » 2010 » Травень » 24 » Вітаємо!!!
Вітаємо!!!
19:15
Буй Соломію, ученицю 9 В класу, за I місце 
 у ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт 2010 року .
  Науково-дослідницька робота: "Інтернет-телебачення Львівської обласної Малої академії наук". Наукові керівники: Бабенко ВІкторія Володимирівна, асистент кафедри радіомовлення та телебачення ЛНУ ім. Івана Франка, кандидат наук із соціальних комунікацій; Маркелов Вадим Едуардович, керівник секції інформатики ЛОМАН.
Творчо мислити, прагнути пізнавати незвідане, висувати перед собою досяжну мету і добиватися свого – таким  є кредо Соломії.
 
Зичимо тобі, Соломійко, творчого натхнення, наполегливості та успіхів у всіх добрих починаннях, здійснення усіх юначих мрій і життєвих планів. Нехай твоє молоде серце щоднини наповнюється святковим настроєм і радістю!!!
 
 
КОМЕНТАРІ:
Буй Соломія, учениця 9 В класу:
 Поїздка до столиці.Йдемо довжелезними і шаленими переходами…..Помучені, невиспані, з важкими портфелями, від яких вже болить все тіло, але все ще ! Одне слово – провінціали, підкорювачіJактивні, ніби в «очікуванні чуда» столиці! Стаємо на ескалатор і піднімаємось догори….Хтось намагається пожартувати: « О, то ми вже їдемо догори по кар′єрних сходинках!» Всі дружно регочуть….Нарешті вибрались….І от він – омріяний Київ!!! Робимо декілька глибоких вдихів…..Не знаю як інші, а я вже мимоволі відчуваю, як мене поглинає атмосфера столиці.
Ніби все ідеально, але от і перші розчарування…..Так….Мовне питання! Але тут починається виконання однієї з найважливіших наших місій: внести дух справжньої української України в життя столиці….Кажете місія нездійсненна? Можливо, але ми були переконані в протилежному, тому перше що зробили поселившись в номери – одягнули вишиванки і пішли в них гуляти по Подолі! Тоді ми ще напевно не здогадувались, що то останні години спокійного та безтурботного життя ломанівців…..
На годиннику 14.30 – організовано і дружно йдемо на відкриття конкурсу-захисту….Це вам видасться неймовірним, але спеціально для нас і наших вишиванок організатори виділили перший ряд!!!( От якийсь, хоч і малий внесок в місію «Українська Україна»)Довго ми ділили місця, але нарешті повсідались…. Телевізійники налаштовують камери та освітлення, збоку від них Іван Драч та Микола Жулинський щось активно обговорюють, ми панічно надіваємо свої «бойові ордени»(манівські значки). Такі довготривалі заходи, як правило перестають бути цікавими вже на 6-7 хвилині, але Іван Федорович вдало нас порозважав своїми ще ранніми першими дитячими творами!
Все….Починається трудовий тиждень….Як жартували наші тернопільські друзі: « Ласкаво просимо в пекло!» Відразу після закінчення церемонії відкриття сіли готуватись до іспитів….Так просиділи до 4 ранку…. Після двогодинного сну біжимо в їдальню, а вже звідти в навчальний корпус по своїх аудиторіях. Заходжу в кабінет…Навіть в повітрі відчувається напруження…Сідаю за другий стіл…Чекаю завдання….Що відчуваю? Навіть не знаю…..Напевно нічого, окрім зосередження і відповідальності, адже розумію, що захищаю не лише свою роботу…Також розумію, що у випадку поразки підведу не лише себе, а й своїх (дійсно найкращих) наукових керівників, які переживали та підтримували мене всі 3 місяці, які вкладали в цю роботу всі свої сили, збагачували мене знаннями та досвідом, ділились маленькими хитрощами щодо поведінки під час захисту, тобто робили все для того, аби я почувала себе впевнено…. Написала….Виходжу з кабінету, де мене вже чекає Вадим Едуардович(один із наукових керівників) та Галина Іванівна(викладач хімії в МАН), обговорили завдання іспиту, визначили можливі проблеми та помилки….
13.00 – вирушаємо на заплановану екскурсію Києвом, але яка там вже екскурсія, коли в середині в мені твориться якесь шаленство…….Правду кажуть, що найгірше – це доганяти і чекати. Так воно і є…Переконалась на собі….Їду в автобусі. Намагаюсь вслухатись в слова екскурсовода, але даремно, бо думки всі зосереджені на результатах. І от довгоочікуваний дзвінок від керівника, є результати рецензування робіт. Розповідати їх по телефону Вадим Едуардович відмовився, сказав що чекатиме біля корпусу, тому в голову полізли дурні думки…Все думаю, пропала...напевно все дуже погано… Під′їжджаємо до нашої території, вистрибуємо з автобуса і просто летимо до дошки оголошень….Як я влізла в ту навалу манівців не знаю, але от як я з неї вилетіла напевно не забуду ніколи!!! За результатами рецензування робіт ми другі, але тут ще одна хороша новина : Миколаївщина(а саме представниця цієї області мала перший результат) не з′явилась на конкурс! Все ще перебуваючи в центрі подій, телефоную другому науковому керівнику( Вікторії Володимирівні Бабенко), яка залишилась вболівати за нас у Львові.
Цілий день ми простояли на площі перед навчальним корпусом, чекаючи на результати контрольних робіт. В 20.30 вивісили протоколимоєї секції. ААААА!!!!!!!І тут ми перші!!!!! Напевно що марно тут багато писати, все одно тих емоцій просто не передати!!!! Відбувши апеляцію, побігли готуватись безпосередньо до захисту наукових робіт. Всі зібрались в одній кімнаті, за 5 хвилин зробили імпровізовану трибуну та глядацьку залу, кожен захистив свою роботу, після захисту ми задавали один одному запитання. Думаю, що після таких запитань, які ми задавали, нам вже нічого не було страшно!
Порозходились по кімнатах близько 1 години ночі, але це не означає, що ми лягли спати. До 4 години кожен допрацьовував деталі власної роботи. Ви не повірите, але кава та три таблетки валеріанки роблять дива. І от ми абсолютно спокійні(завдяки валеріанці) ідемо на захист. Вже під час третьої доповіді, я переконуюсь, що журі оцінює досить справедливо та чесно, дає влучні поради, щодо майбутньої журналістської діяльності. Вийшла…Захистилась…Ніби все заплановане вдалось…Знову те нестерпне чекання…30 хв….50….1 год…..Нарешті в аудиторію заходять всі представники журі….Ліричний відступ і нарешті оголошення результатів…ІІІ місце – мене немає…((( От і приїхали думаю((( Вже опустила голову…Придумала як буду виправдовуватись перед науковими керівниками, що розповідатиму в Малій академії…Навіть не слухала що говорили члени журі….Прослухала хто завоював ІІ місце… Чую, говорять, ну як на вашу думку, хто має І місце????Пауза… Напружене мовчання… «А перше місце посідає наймолодша учасниця секції – Соломія Буй, Львівська обласна Мала академія наук!» - виголошує голова журі. Піднімаю голову….дивлюсь на Вадима Едуардовича….зустрічаюсь поглядом з Галиною Іванівною(які прийшли мене підтримати)…ААААААААААААА!!!!!!!!!!!НЕ ВІРЮ!!!!!!!!!!ПЕРЕМОГА!!!!!!!!!!!!!ЕМОЦІЇ!!!!!!!!!!!ПРИЄМНІ ПЕРЕЖИВАННЯ!!!!!!!!!СЛЬОЗИ РАДОСТІ!!!!!!!СЛЬОЗИ ПОЛЕГШЕННЯ!!!!!!!НАГОРОДЖЕННЯ!!!!!!!!ДОРОГА ДОДОМУ!!!З ВИСОКО ПІДНЯТОЮ ГОЛОВОЮ!!!!!!!З ПЕРЕМОГОЮ!!!!!!!!!!!З ГОРДІСТЮ ЗА ДУЗІВ-ПЕРЕМОЖЦІВ!!!!!!!З ГОРДІСТЮ ЗА НАЙКРАЩИХ В СВІТІ НАУКОВИХ КЕРІВНИКІВ!!!!!!!!
Повертаюсь до Львова ніби в інший світ, можливо трішки менший ніж столиця, але я – частина саме того світу!!!!
P.S. А місія «Українська Україна» все ж таки , хоч відсотків на 50, але виконана!!!
 
 
Переглядів: 1066 | Додав: tanya | Рейтинг: 5.0/3 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу
Календар новин
«  Травень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Пошук
Друзі сайту

Погода

Гороскоп

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2019